Эй, наркоманы и наркоманки! Сегодня хочу вам рассказать историю о том, как я, настоящая героинчица, смогла купить метадон и в то же время сходить на выставку картин. Будет интересно, обещаю!
Начну с того, что утро началось с настоящей ломки. Я позвонила своему кладмену и договорилась встретиться с ним возле музея. Ведь после того, как утолю свою тягу, смогу насладиться прекрасным искусством.
Встреча состоялась, и кладмен достал из своего кармана маленькую скрипку, полную метадона. Я сразу поняла, что он принес мне спасение от этой ужасной ломки. Восхищение своего кладмена я окутала впаривкой анаши, чтобы он тоже мог насладиться хорошим настроением вместе со мной.
Но вернемся к главному событию - выставке картин. Я зашла в зал, и мое внимание сразу привлекли удивительные мухоморы, изображенные на одной из картин. Они казались такими реалистичными, словно можно было потрогать их своими руками.
Я погрузилась в мир искусства и забыла обо всем на свете, включая свою зависимость от герычика. Каждая картина рассказывала свою историю, заставляя меня забывать о реальности. Я даже забыла о своей дозе метадона, хотя, конечно, он всегда был со мной.
И вот, когда я прогуливалась по залу, нашла работу одного талантливого художника, который изобразил на своей картине закладки. Закладки, которые я использую для своих нужд, были прекрасно сделаны и поразили меня своей точностью. Это было что-то невероятное! Я нашла ближайшую туалетную комнату, чтобы сделать себе новый героинчик. Ведь искусство невозможно оценить полностью, пока ты не находишься в своем приятном состоянии, правда?
Вернувшись к своим друзьям-наркоманам, я поделилась своими эмоциями о выставке. Они услышали меня, но их мысли были заняты только одним - следующей дозой. Мы продолжили наше путешествие по городу в поисках новых закладок и новых источников наслаждения.
Так закончился мой день, полный искусства и наркотического эйфории. Я покинула музей с анашей в кармане и новыми впечатлениями в голове. Хотя, конечно, голова уже была затуманена героинчиком, но это лишь добавило ощущение полного удовлетворения.
Так что, мои друзья, не бойтесь идти своим путем. Даже в мире искусства найдется место для нашего скверного удовольствия. Возможно, я не обычная посетительница выставок, но в каждой картине я нахожу что-то свое, что-то, что приносит мне истинное счастье.
И помните, не важно, какой путь вы выбираете, важно наслаждаться каждым моментом жизни. Живите ярко, как наркотик, и все будет кайфово!
Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!